Оберіть мову:   укр   рос
 
  Каталог
Професійні
Домашні
Портативні
Вкладні
Гарнітури
Аксесуари


   

  Коротка історія головних телефонів  
     
 

Сьогодні майже неможливо прогулятися по місту або по території університету і не зустріти, щонайменше, кілька десятків людей в навушниках. Мова йде як про невеликі мініатюрні навушники-гудзики, так і величезні головні телефони, в яких слухач виглядає як пілот Boing 747. Популярність і поширеність сучасних навушників можна було б приписати пристрою Sony Walkman, яке дебютувало в 1979 році і майже відразу стало символом поп-культури. Будучи першим доступним портативним музичним плеєром, Walkman став відмінною характеристикою яппі, і це навіть було позначено на обкладинках їх записників. Але, звичайно ж, свою історію навушники ведуть з набагато більш ранніх років, ніж 1980-і роки. Як і безліч іншої комерційної електроніки, сучасні навушники (і стереозвук) створювалися частково у військовій сфері. Тим не менш, не існує певної людини або однієї компанії, яка б «винайшла» навушники. Проте є кілька ключових гравців, які «перенесли» це пристрій з військових баз і телефонних комутаторів в домашнє і вуличне середовище.

Рекламна фотографія пристрою від компанії Electrophone (фото: Британські системи телефонного зв'язку)

У 1890-х британська компанія, названа Electrophone, створила систему, що дозволяла своїм споживачам підключатися до «живого» виконання музики в театрах і оперних театрах по всьому Лондону. Користувачі цього сервісу мали змогу слухати музику через пару масивних навушників, які з'єднувалися під підборіддям і трималися за допомогою довгого стрижня. Форма і дизайн цих перших навушників перетворювали їх на різновид віддаленого звукового еквівалента театрального бінокля. Це було революційним відкриттям, причому виріб навіть пропонував деяку подобу стереофонічного звуку. Однак найперші навушники не мали нічого спільного з музикою, а застосовувалися операторами для радіозв'язку і телефонного зв'язку в кінці 19-го століття.

Патент Меркадо для навушників-гудзиків, патент № 454,138 (зображення: патенти Google)

До появи Electrophone французький інженер Ернест Меркадо (Ernest Mercadier) запатентував в 1891 році набір навушників, що вставлялися у вуха. Меркадо отримав патент США No. 454,138 за «вдосконалення телефонів-приймачів ... які були досить легкими, щоб їх носити на голові оператора». Після проведення всебічного тестування та оптимізації телефонів-приймачів Меркадо зміг виготовити мініатюрні приймачі, які важили менше 1 ¾ унцій і були «пристосовані для вставки у вухо». Його конструкція — це неймовірно майстерна робота з мініатюризації, і вона надзвичайно схожа на сучасні навушники-гудзики, аж до використання гумового ковпачка «для скорочення тертя навпроти вушного отвору ... (і) який ефективно закриває вухо від зовнішніх звуків».

Ернест Меркадо використовує свої навушники-гудзички в якості пристрою hands-free під час розмови по телефону. (Оригінал: Vintage Telephones of the World)

Чи просунулися телефонні гарнітури далі, ніж ті пристрої, що були визначені в патенті Меркадо 1891? В якійсь мірі так, з іншого боку, вони мало схожі на сучасні вироби і навряд чи відповідають стандартам сьогоднішнього дня. Так що давайте перенесемося вперед до народження сучасних головних телефонів.

Перші навушники Болдуіна (зображення: Live Auction World)

У роки перед Першою світовою війною у Військово-морському флоті США не було прийнято розглядати листи від маленьких компаній і індивідуальних винахідників, що пропонували свої унікальні продукти та навички. У цьому зв'язку варто особливо відзначити лист, написаний фіолетовим чорнилом на блакитний і рожевому папері, доставлений в 1910 році від уродженця штату Юта Натаніеля Болдуїна. Його послання прибуло з парою прототипів телефонних гарнітур, запропонованих для військового випробування. Незважаючи на те, що його пропозиція спочатку не було сприйнята всерйоз, дані навушники, зрештою, були випробувані і оцінені як радикальне вдосконалення моделі, яка використовувалася операторами військово-морського флоту. Все більше телефонів було потрібно для тестування, і Болдуін надавав послуги за рахунок своїх власних коштів.

Військово-морський флот запропонував Болдуїну кілька невеликих коригувань, які він відразу втілив в новій конструкції, все ще важкуватої, але досить зручної для щоденного використання. Військово-морський флот подав замовлення на навушники Болдуіна, і дізнався, що Болдуін спроектував їх на своїй кухні і здатний виготовити лише 10 штук за раз. Але з причини того, що вони були краще, ніж випробувані будь-коли раніше, військово-морський флот прийняв обмежені можливості виробництва Болдуїна. Після виготовлення кількох дюжин навушників оголов'є було ще більш вдосконалено, оскільки конструкція була скорочена всього лише до двох покритих шкірою, регульованих тонких стрижнів, прикріплених з кожного боку до приймача, який імовірно містив милю мідного дроту. Нова гарнітура відразу ж знайшла успіх, і військово-морський флот порадив Болдуїну запатентувати цю нову модель головних телефонів. Болдуін, однак, відмовився на тій підставі, що порахував це незначною інновацією. Щоб збільшити обсяг виробництва, військово-морський флот захотів перемістити Болдуіна з його кухні в штаті Юта в набагато більш велику будівлю на східному узбережжі. Але Натаніель Болдуін був багатоженцем і не міг залишити Юту. Тоді інший виробник, компанія Wireless Specialty Apparatus Co., пішов назустріч винахіднику і побудував завод в штаті Юта для випуску навушників. Угода з Wireless Specialty було укладено з однією дуже важливою умовою: компанія не мала право піднімати ціну на навушники, що продавалися військово-морському флоту США.

Навушники Koss SP3 (оригінал: Koss)

Чергова революція в розвитку навушників сталася вже після Другої світової війни і була пов'язана з виникненням стереофонії і широким промисловим впровадженням цієї технології. Студія грамзапису EMI стала першовідкривачем стереофонічних платівок в 1957 році, а перші комерційні стереофонічні головні телефони були створені роком пізніше музикантом і менеджером в області шоу-бізнесу Джоном Косс, засновником компанії Koss Corporation. Джон Косс почув про «бінауральну стрічку для звукозапису» від свого друга і з захопленням оцінив переваги стереозвучання через пару навушників військового зразка. Він прийняв рішення дати можливість кожному бажаючому насолоджуватися стереозвуком і в результаті розробив цілу «приватну систему прослуховування музики» — електропрограваючий пристрій Koss Model 390. Ця система включала фонограф, гучномовець і гніздо для підключення головного телефону в одному невеликому корпусі. Єдина проблема полягала в тому, що на той момент у продажу не було навушників, сумісних з його новим електропрограваючим пристроєм.

Всі навушники тоді застосовувалися або для комунікацій, або для потреб військової авіації. Косс обговорив цю проблему з аудіоінженерії і вони швидко зробили кустарним способом пару навушників, які стали прототипом сучасних пристроїв. «Ці головні телефони звучали чудово», — згадує Косс. Конструкція складалася з двох коричневих пластикових чашок, які містили тридюймові динаміки і були захищені легкими перфорованими ковпачками. Обидві чашки були з'єднані зігнутим металевим прутом. Так з'явилися навушники Koss SP-3. «Цей виріб був дійсно незвичайним», — згадує Косс. Любителі музики дуже швидко оцінили його за чудову стереофонічне звучання, яке наближало якість прослуховування музики до концертного залу. Конструкція була високо оцінена під час дебюту на Hi-Fi трейд-шоу в Мілуокі в 1958 році і була дуже швидко скопійована іншими виробниками, що стандартизували дизайн навушників по всьому світу за кілька наступних років.

Діаграма радіосигналів люфтваффе (оригінал: Gramophone, Film, Typewriter)

У своїй книзі «Gramophone, Film, Typewriter» Киттлер описує інноваційну радіолокаційну систему, яка використовувалась німецькими військово-повітряними силами під час Другої світової війни і дозволяла пілотам бомбардувальників, застосовуючи навушники, досягати точки призначення і точно скидати бомби, навіть не спостерігаючи візуально своїх цілей:

«Радіопромені, що генерувалися з боку узбережжя навпроти Британії ... утворювали боки невидимого трикутника, вершина якого була розташована точно над містом-метою. Правий передавач генерував і посилав безперервні серії сигналів «тире» коду Морзе в правий навушник пілота, в той час як лівий передавач генерував сигнали типу «точка», які льотчик чув у своєму лівому навушнику. В результаті, будь-яке відхилення від курсу призводило до вельми мелодійною пінг-понг-телефонії».

Коли пілот досягав своєї мети, два радіосигналу зливалися в один безперервний звук. Як пише Киттлер, «історично склалося так, що саме німецькі пілоти стали першими користувачами телефонної стереофонії, яка сьогодні застосовується повсюдно».

Наведені вище конструкції є лише обраними фрагментами в історії розвитку персонального аудіо. Цілком ймовірно, що перші навушники були створені навіть раніше, і напевно ми повинні бути вдячними безлічі невідомих досі винахідників за їх внесок у розробку сучасних головних телефонів. Саме такі пристрої дозволяють нам, наприклад, захистити себе від реву реактивних двигунів в літаку і насолоджуватися в цей час музикою, грати в групові комп'ютерні ігри через інтернет, координуючи спільні дії через головні гарнітури, або просто гуляти по вулиці, слухаючи персональні аудіопристрої.



 

 
 
/td> Офіційний ексклюзивний постачальник - компанія МІКРОТЕХ